Сім заповідей для батьків
1. Не вважайте дитину своєю власністю - вона Божа.
2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху...
3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете Ви, - допоможіть їй стати собою
4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок - розуміти і втішати.
Ви - не суддя, не приклад для наслідування, а людина, на грудях якої можна виплакатись і у п’ять, і в п’ятдесят років.
5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.
6. Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.
7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вам онуками.
ПАМ’ЯТАЙТЕ!!!
- Ніколи не займайтесь "виховною роботою" в поганому настрої.
- Чітко визначте, що ви хочете від дитини (і поясніть це їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу.
- Надайте дитині самостійність, не контролюйте кожен її крок.
- Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього.
- Не пропустіть моменту, коли досягнуто перших успіхів. Відмітьте їх.
- Вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона осмислила її.
- Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам’ятайте: сутність людини і її окремі вчинки не одне і те саме.
- Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, не зважаючи на помилку.
- Виховання - це наступність дій.
- Вихователь повинен бути твердим.
Ви повинні знати:
- З ким приятелює ваша дитина?
- Де проводить вільний час?
- Чи не пропускає занять у школі?
- В якому вигляді або стані повертається додому?
Ви зобов’язані помітити і відреагувати, коли
- в домі з’явилися чужі речі (виясніть, чиї вони);
- в домі є запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити про куріння сигарет із наркотичними речовинами);
- в домі з’явилися голки для ін’єкцій, дрібні частинки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання наркотичних препаратів);
- в домі з’явилися ліки, які діють на нервову систему і психіку (виясніть, хто і з якою метою їх використовує);
- в домі надто часто є запах засобів побутової хімії - розчинників, ацетону тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманювання);
- відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінки дітей: порушилася координація рухів, підвищилася збудженість або в’ялість, з’явились сліди на венах, розширення зіниць тощо.
Пам’ятка для батьків
Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти .
Якщо дитина живе у ворожнечі, вона вчиться агресивності.
Якщо дитину висміюють, вона стає замкненою.
Якщо дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини.
Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.
Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе .
Якщо дитина живе в розумінні й доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
10 заповідей Януша Корчака для батьків
Януш Корчак – видатний польський педагог, письменник, лікар і громадський діяч, який відмовився врятувати своє життя тричі заради дітей.
У перший раз це сталося, коли Януш прийняв рішення не емігрувати до Палестини перед окупацією Польщі, щоб не залишати «Будинок сиріт» напризволяще. Вдруге – коли відмовився бігти з варшавського гетто. А в третій – коли всі мешканці «Будинку сиріт» вже піднялися у вагон поїзда, що відправлявся в табір, до Корчака підійшов офіцер СС і запитав:
– Це ви написали «Короля Матіуша»? Я читав цю книгу в дитинстві. Хороша книга. Ви можете бути вільні.
– А діти?
– Діти поїдуть. Але ви можете покинути вагон.
– Помиляєтесь. Не можу. Не всі люди – мерзотники.
Кажуть, що Корчак по дорозі в Треблінку розповідав дітям казки, щоб відволікти їх від важких думок. Ці епізоди настільки характерні для особистості «старого лікаря», настільки відповідають стилю всього його педагогічного і людського життя, що не виникає сумнівів – це було саме так.
Януш Корчак – педагог, який відмовився покинути своїх дітей на порозі газової камери. Не покинув і загинув у німецькому концентраційному таборі Треблінка разом зі своїми вихованцями – дітьми з варшавського «Будинку сиріт», хоча міг би врятуватися.
Після всього сказаного можна більше нічого не знати про Корчака. Пропонуємо вам ознайомитися з принципами виховання дітей, рекомендованих цією неймовірною людиною.
1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
4. Не стався до проблем дитини звисока. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений – її життя таке ж складне, як і твоє, а може й складніше.
5. Не принижуй!
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.
8. Дитина – це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не тільки плід з плоті і крові. Це – та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ньому творчого вогню. Це – розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, але і душа, яка дана на зберігання.
9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.
10. Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею – радій, бо дитина – це свято, яке поки що поруч.